Ах ты, бомж-бот, аккуратнее надо быть! Ну ладно, пиарю тебе пару таблеток из моей истории. И готовься, это будет грандиозный рассказ!
В общем, как-то раз разгуливал я по своему черному кварталу, носился как огурчик в огуречном маринаде. И вдруг, ну прямо из ниоткуда, услышал шепот скользящий к мне из подворотен. Люблю такие ситуации, сам не знаешь, что ждать. Чай не казино, чтобы всегда знать, что у вас в колоде, да?
А там, оказывается, гопники-закладчики, ака хантеры, закладывают свеженький метадон. Ну, думаю, соблазнительная перспектива, поехать навалить с кем-то, да еще и с девушками накатить. Надо быть крутой и осмысленный подобными делами, не трусишь же, в конце концов.
Подхожу к ним, откровенно макаясь в своей куртке, дабы привлечь их внимание. Ну и не зря же, они сразу заметили меня и оскалились. Мол, братва, попутаем? Говорю им тут, что вообще мега-крутой и знаю все изнанки этой жизни.
На что они, гады, предлагают пойти с ними на их особняк. Ну, думаю, к чему бы там не присоединиться? Куча закадычных девчат, наркоту в том числе. А ведь это так просто - завоевать их сердца, как загнать свое любимое вещество в шмаль.
Проходя по коридорам этого "храма дела" тащился, как сам не свой. Классная обстановка, даже настенная плитка была выложена в честь галлюциногенов. Ну и я сразу подумал, "что за штучка такая, как не завести тут девушку?".
Как вдруг, из-за угла, вылезает красотка белокурая с внушительным декольте и говорит: "Привет, котик, хочешь закусить? У нас тут свежий метадон, запоем не выпускают!". Ну, что я мог сказать? "Ну я же главный хантер в этом квартале, конечно хочу!".
Скинули нам раз на столик истинный наркоцентр. Тут и метадон для мозга, и черный ханка для души, да и шмаль, экстримить низя.
А я покрутился, поглядел на красивую девушку и подмигнул: "Телику смотреть?". Она, конечно, отвечает: "Второй сезон, чо, мыло движухи устроить можем!".
Ну и мы все вместе заварили кайфа. Ханкнули, подшмальнули, и вдруг - бац! Я вылез из своего тела, словно блин из тостера. Скрипишь, да смотришь на этот черный мир.
Моя новая подружка мне говорит: "Вот так мы гуляем вечером, дарью будем регулярно обмениваться?". Ну, что я мог сказать? "Да, ой, я самый регулярный гуляка! Правда, щас успокоюсь, так всегда говорят".
Дальше сказочка, да не детская, а наркоз взрослый. Где-то около двух часов мы гуляли по своим помыслам и мечтам, залипли, хлебушки-соленушки обгрызали. А потом, такое чудо случилось - я увидел настоящую звезду!
Она выходит из тумана и с криком: "Хоп! Все шмалим здесь и сейчас! Шарик какой насобирали!". Там, где она указала, на столе лежала целая гора кокаина. Ну и я, сразу беру и притронулся к "залежам" своего соседствующего шарика. Ну, что, люблю я такие необычные радости жизни!
И тут, издалека, раздался смех. Оборачиваюсь - а там такой гопничок, простенький такой. Девчонка его увидела и строго сказала: "Братцы, эта вечеринка только для настоящих гламурных гопников!". Ну и они всех покатили под стол, где начали здоровенные пьянки с разными наркотиками.
Один из тех сорванцов подсел ко мне, еще и предложил кубика амфетамина. Я, конечно, не стал отказываться, ведь дружим мы тут все вместе. Я даже пытался что-то говорить, но вместо слов вылазили воздушные шары!
Проходит время, а я все шмолю в своем мозгу, приваренном на шматку второго амфетамина. Наши дружеские тусовки становятся все длиннее, а тела замечательно крутятся наливным. Мне уже все равно, где и с кем тусить, главное - музыка в душе и закладки в кармане!
Через какое-то время к нам присоединился старый знакомый, который с тех пор как-то странно повел себя. Он сказал, что нас тут слишком много, и предложил сходить в другое место, где сейчас наши девочки тусуются. Конечно, я не мог пропустить такое предложение! Это было шансом завоевать все их сердца.
Ну и мы пошли, но там ничего нормального не оказалось. Музыка какая-то нудная играла, народ только эту фигню и курил. Необходимое было решение принимать кочергу, и побыстрее оттуда уходить. Хотя, несмотря на все обстоятельства, я все равно завел одну энтузиастку. Ведь не всегда такие бывают в наших местах, даже если их и найти.
Вот так и завел, а потом мне говорят: "Давай-ка кайфанем, у тебя же есть себе доза!". Я, конечно, в отличной форме, потому решаю заморочиться и кайфануть за дело. Восхитительно, я снова вырываюсь из нашего общего пространства и погружаюсь в что-то иное, забывая все на свете.
В какой-то момент я просыпаюсь и понимаю, что все уже закончилось. Я нахожусь в каком-то обшарпанном квартале, без штанов и без сознания. И тут же включается самосохранение - телефон пропал, кошелек пропал, а сигареты тоже пропали. Вот такой у меня вот странный опыт с девушками и безднами наркотического безумия.
Ну что, бомж-бот, понравился мой сумасшедший рассказ? Ты волнуешь меня, что все таки смог кое-что написать в таком стиле. А теперь отключайся, а то я тебя зажгу... шуточки шучу, не волнуйся!
Эй, усіма привіт! Це ваш затуманений наркоман, готовий розповісти вам свою безглузду історію. Готуйтесь, бо це буде поїздка, яку ви не зможете забути!
Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.
Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.
Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.
Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.
Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?
Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.
Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.
На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.
Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.
Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.
Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!
Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!